Статьи

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Розділ I 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Глава 1 
Основні положення

Стаття 1. Земля - основне національне багатство 

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. 
2. Право власності на землю гарантується. 
3. Використання  власності  на  землю не може завдавати шкоди правам і свободам  громадян,  інтересам  суспільства,  погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. 

Стаття 2. Земельні відносини 

1. Земельні   відносини   -   це   суспільні  відносини  щодо володіння, користування і розпорядження землею. 
2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. 
3. Об'єктами  земельних  відносин  є  землі в межах території України,  земельні ділянки та  права  на  них,  у  тому  числі  на земельні частки (паї).

Стаття 3. Регулювання земельних відносин 

1. Земельні   відносини   регулюються   Конституцією  України ( 254к/96-ВР ), цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 
2. Земельні  відносини,  що  виникають при використанні надр, лісів,  вод,  а також рослинного і тваринного світу,  атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання 

1. Земельне    законодавство   включає   цей   Кодекс,   інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. 
2. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин  з метою забезпечення права на землю громадян,  юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. 

Стаття 5. Принципи земельного законодавства 

 Земельне законодавство базується на таких принципах:

  • поєднання     особливостей     використання    землі    як територіального базису,  природного  ресурсу  і  основного  засобу виробництва; 
  • забезпечення  рівності  права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; 
  • невтручання держави в здійснення  громадянами,  юридичними особами  та  територіальними  громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею,  крім випадків,  передбачених законом; 
  • забезпечення раціонального використання та охорони земель; 
  • забезпечення гарантій прав на землю; 
  • пріоритету вимог екологічної безпеки. 

Глава 2 
Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин

 Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин 

 До повноважень  Верховної  Ради  України  в  галузі земельних відносин належить:

  • прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; 
  • визначення засад державної політики в галузі  використання та охорони земель; 
  • затвердження  загальнодержавних  програм щодо використання та охорони земель; 
  • встановлення і зміна меж районів і міст; 
  • погодження  питань,  пов'язаних  з  вилученням   (викупом) особливо цінних земель; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до Конституції України.

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин

До повноважень  Верховної  Ради  Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин на території республіки належить: 

  • розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; 
  • забезпечення   реалізації   державної  політики  в  галузі використання та охорони земель; 
  • погодження  загальнодержавних  програм   використання   та охорони   земель,   участь  у  їх  реалізації  в  межах  території Автономної Республіки Крим; 
  • затвердження  та  участь  у  реалізації   республіканських програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; 
  • підготовка висновків щодо вилучення  (викупу)  та  надання земельних  ділянок  із земель державної власності,  що проводяться органами виконавчої влади; 
  • координація   діяльності   районних   і   міських    (міст республіканського значення) рад у галузі земельних відносин; 
  • координація    діяльності   місцевих   органів   земельних ресурсів; 
  • координація  здійснення  контролю  за   використанням   та охороною земель; 
  • внесення   до   Верховної  Ради  України  пропозицій  щодо встановлення та зміни меж районів, міст; 
  • встановлення і зміна меж сіл, селищ; 
  • вирішення  інших  питань  у  галузі   земельних   відносин відповідно до закону. 

Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин

До повноважень обласних рад у галузі  земельних  відносин  на території області належить: 

  • розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; 
  • підготовка висновків щодо вилучення  (викупу)  та  надання земельних  ділянок  із земель державної власності,  що проводяться органами виконавчої влади; 
  • забезпечення  реалізації  державної  політики   в   галузі використання та охорони земель; 
  • погодження   загальнодержавних   програм  використання  та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; 
  • затвердження та участь у реалізації  регіональних  програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; 
  • координація    діяльності   місцевих   органів   земельних ресурсів; 
  • організація землеустрою; 
  • внесення  до  Верховної  Ради  України   пропозицій   щодо встановлення та зміни меж районів, міст; 
  • встановлення та зміна меж сіл, селищ; 
  • вирішення земельних спорів; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону. 

Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин

До повноважень  Київської  і  Севастопольської  міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: 

  • розпорядження землями територіальної громади міста; 
  • передача  земельних  ділянок   комунальної   власності   у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; 
  • надання   земельних   ділянок  у  користування  із  земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; 
  • вилучення  земельних   ділянок   із   земель   комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; 
  • викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; 
  • припинення   права  користування  земельними  ділянками  у випадках, передбачених цим Кодексом; 
  • прийняття  рішення  щодо  звільнення  самовільно  зайнятих земельних ділянок; 
  • підготовка  висновків  щодо  вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної  власності,  що  проводяться органами виконавчої влади; 
  • встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою;
  • координація    діяльності   місцевих   органів   земельних ресурсів; 
  • здійснення контролю за  використанням  і  охороною  земель комунальної  власності,  додержанням  земельного  та  екологічного законодавства; 
  • обмеження,  тимчасова заборона (зупинення)  чи  припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; 
  • інформування населення щодо  надання,  вилучення  (викупу) земельних ділянок; 
  • внесення  у  встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; 
  • вирішення земельних спорів; 
  • вирішення  інших  питань  у  галузі   земельних   відносин відповідно до закону. 

Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин

До повноважень районних рад у галузі  земельних  відносин  на території району належить: 

  • розпорядження   землями   на   праві   спільної  власності відповідних територіальних громад; 
  • підготовка висновків щодо вилучення  (викупу)  та  надання земельних  ділянок  із земель державної власності,  що проводяться органами виконавчої влади; 
  • координація   діяльності   місцевих   органів    земельних ресурсів; 
  • забезпечення   реалізації   державної  політики  в  галузі охорони та використання земель; 
  • організація  землеустрою  та  затвердження  землевпорядних проектів; 
  • внесення  до  Верховної  Ради  Автономної Республіки Крим, обласних рад пропозицій щодо встановлення  і  зміни  меж  районів, міст, селищ, сіл; 
  • вирішення земельних спорів; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону. 

Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин

Повноваження районних   у   містах  рад  у  галузі  земельних відносин визначаються міськими радами.

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин 

До повноважень  сільських,  селищних,  міських  рад  у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

  • розпорядження землями територіальних громад; 
  • передача  земельних  ділянок   комунальної   власності   у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; 
  • надання   земельних   ділянок  у  користування  із  земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; 
  • вилучення  земельних   ділянок   із   земель   комунальної власності відповідно до цього Кодексу; 
  • викуп  земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; 
  • організація землеустрою;
  • координація   діяльності   місцевих   органів    земельних ресурсів; 
  • здійснення  контролю  за  використанням та охороною земель комунальної  власності,  додержанням  земельного  та  екологічного законодавства; 
  • обмеження,  тимчасова  заборона  (зупинення)  використання земель громадянами і юридичними  особами  у  разі  порушення  ними вимог земельного законодавства; 
  • підготовка  висновків  щодо  вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; 
  • встановлення та зміна меж  районів  у  містах  з  районним поділом; 
  • інформування  населення  щодо вилучення (викупу),  надання земельних ділянок; 
  • внесення пропозицій до районної ради щодо  встановлення  і зміни меж сіл, селищ, міст; 
  • вирішення земельних спорів; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону. 

Глава 3 
Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин 

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі  земельних відносин належить: 

  • розпорядження   землями   державної   власності  в  межах, визначених цим Кодексом; 
  • реалізація державної політики  у  галузі  використання  та охорони земель; 
  • викуп  земельних  ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом; 
  • координація проведення земельної реформи; 
  • розроблення  і  забезпечення  виконання  загальнодержавних програм використання та охорони земель; 
  • організація   ведення   державного   земельного  кадастру, державного  контролю  за  використанням  і  охороною   земель   та здійснення землеустрою; 
  • встановлення порядку проведення моніторингу земель; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону. 

Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин 

До повноважень центрального органу виконавчої влади з  питань екології   та  природних  ресурсів  у  галузі  земельних  відносин належить: 

  • участь у розробленні  та  реалізації  загальнодержавних  і регіональних програм використання та охорони земель; 
  • організація моніторингу земель; 
  • участь  у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів; 
  • здійснення      державної      екологічної      експертизи землекористування; 
  • внесення  пропозицій  щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель; 
  • здійснення міжнародного співробітництва з  питань  охорони земель; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону. 

Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин 

До повноважень центрального органу виконавчої влади з  питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить:

  • внесення  пропозицій  про  формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації; 
  • координація робіт з проведення земельної реформи; 
  • участь  у  розробленні  та  реалізації  загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; 
  • ведення  державного  земельного  кадастру,  в  тому  числі державної реєстрації земельних ділянок; 
  • здійснення землеустрою,  моніторингу земель  і  державного контролю за використанням та охороною земель; 
  • здійснення  державної  експертизи  програм  і  проектів  з питань  землеустрою,  державного  земельного   кадастру,   охорони земель,     реформування     земельних     відносин,    а    також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів; 
  • розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин; 
  • участь  у  розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель; 
  • здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону; 
  • продаж земель  сільськогосподарського  призначення,  крім земель,  переданих у приватну власність,  та земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. 

Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин

 До повноважень  Ради  міністрів  Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить: 

  • розпорядження  землями  державної   власності   в   межах, визначених цим Кодексом; 
  • участь    у    розробленні   та   забезпеченні   виконання загальнодержавних і республіканських програм з питань використання та охорони земель; 
  • координація  здійснення  землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель; 
  • підготовка висновків щодо надання або  вилучення  (викупу) земельних ділянок; 
  • викуп  земельних  ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом; 
  • здійснення контролю за використанням коштів,  що надходять у    порядку    відшкодування   втрат   сільськогосподарського   і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону. 

Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин 

 До повноважень  місцевих  державних  адміністрацій  у  галузі земельних відносин належить: 

  • розпорядження  землями  державної   власності   в   межах, визначених цим Кодексом; 
  • участь    у    розробленні   та   забезпеченні   виконання загальнодержавних  і  регіональних  (республіканських)  програм  з питань використання та охорони земель; 
  • координація  здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; 
  • підготовка висновків щодо надання або  вилучення  (викупу) земельних ділянок; 
  • викуп  земельних  ділянок  для  суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; 
  • підготовка висновків щодо встановлення та зміни  меж  сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; 
  • здійснення контролю за використанням коштів,  що надходять у   порядку   відшкодування   втрат    сільськогосподарського    і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; 
  • координація   діяльності   державних   органів   земельних ресурсів; 
  • вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону. 

Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин

Державні органи  приватизації  здійснюють розпорядження (крім відчуження земель,  на яких розташовані об'єкти,  що не підлягають приватизації) землями,  на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства,  господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції,  паї),  об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти,  а також  продаж  земельних ділянок,    на    яких   розташовані   об'єкти,   які   підлягають приватизації.

Розділ II 
ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

Глава 4 
Склад та цільове призначення земель України

Стаття 18. Склад земель

1. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі,  зайняті водними об'єктами,  які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. 
2. Категорії земель України мають особливий правовий режим. 
3. Україна   за  межами  її  території  може  мати  на  праві державної  власності  земельні  ділянки,   правовий   режим   яких визначається законодавством відповідної країни. 

Стаття 19. Категорії земель

1. Землі    України   за   основним   цільовим   призначенням поділяються на такі категорії: 

  • землі сільськогосподарського призначення; 
  • землі житлової та громадської забудови; 
  • землі  природно-заповідного  та  іншого  природоохоронного призначення; 
  • землі оздоровчого призначення; 
  • землі рекреаційного призначення; 
  • землі історико-культурного призначення; 
  • землі лісогосподарського призначення; 
  • землі водного фонду; 
  • землі   промисловості,  транспорту,  зв'язку,  енергетики, оборони та іншого призначення. 

2. Земельні ділянки кожної категорії земель,  які не надані у власність  або  користування  громадян  чи юридичних осіб,  можуть перебувати у запасі.

Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земель

1. Віднесення  земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади  та  органів  місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. 
2. Зміна  цільового  призначення  земель провадиться органами виконавчої  влади  або  органами  місцевого  самоврядування,   які приймають  рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування,  вилучення (викуп) земель і  затверджують  проекти землеустрою   або   приймають   рішення   про  створення  об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 
3. Зміна цільового  призначення  земель,  які  перебувають  у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
4.  Зміна  цільового  призначення  земель,  зайнятих  лісами, провадиться  з  урахуванням  висновків  органів виконавчої влади з питань  охорони  навколишнього  природного  середовища та лісового господарства.

Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

  • визнання  недійсними  рішень  органів  державної  влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу)  земельних ділянок громадянам та юридичним особам; 
  • визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; 
  • відмови  в  державній  реєстрації  земельних  ділянок  або визнання реєстрації недійсною; 
  • притягнення  до  відповідальності  відповідно  до   закону громадян   та   юридичних   осіб,   винних   у  порушенні  порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. 

Глава 5 
Землі сільськогосподарського призначення

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання

1. Землями   сільськогосподарського   призначення  визнаються землі,  надані для  виробництва  сільськогосподарської  продукції, здійснення  сільськогосподарської  науково-дослідної та навчальної діяльності,  розміщення відповідної виробничої інфраструктури  або призначені для цих цілей. 
2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

  • сільськогосподарські    угіддя     (рілля,     багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 
  • несільськогосподарські   угіддя   (господарські   шляхи  і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих,  що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під   господарськими   будівлями   і   дворами,  землі  тимчасової консервації тощо). 

3. Землі  сільськогосподарського  призначення  передаються  у власність та надаються у користування:

  • громадянам   -   для   ведення   особистого    селянського господарства,  садівництва,  городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 
  • сільськогосподарським   підприємствам   -   для    ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 
  • сільськогосподарським   науково-дослідним   установам   та навчальним закладам,  сільським професійно-технічним  училищам  та загальноосвітнім  школам  -  для  дослідних  і  навчальних  цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; 
  • несільськогосподарським   підприємствам,   установам    та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства. 

4. Землі   сільськогосподарського   призначення   не   можуть передаватись   у   власність   іноземним  громадянам,  особам  без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення 

1. Землі,   придатні   для  потреб  сільського  господарства, повинні   надаватися   насамперед    для    сільськогосподарського використання. 
2. Визначення   земель,   придатних   для  потреб  сільського господарства,  провадиться на підставі даних державного земельного кадастру. 
3. Для    будівництва   промислових   підприємств,   об'єктів житлово-комунального  господарства,  залізниць   і   автомобільних шляхів,    ліній   електропередачі   та   зв'язку,   магістральних трубопроводів,  а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського     виробництва,     надаються    переважно несільськогосподарські  угіддя  або  сільськогосподарські   угіддя гіршої якості. 
4. Лінії   електропередачі  і  зв'язку  та  інші  комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.

Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. Державним     і     комунальним      сільськогосподарським підприємствам,   установам   та  організаціям  надаються  земельні ділянки із земель державної і  комунальної  власності  у  постійне користування  для  науково-дослідних,  навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 
2. Державні і комунальні  сільськогосподарські  підприємства, установи  і  організації  можуть  орендувати земельні ділянки,  що перебувають у власності громадян та юридичних осіб. 
3. У разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи,  організації  землі,  які  перебувають  у  їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу  місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх  цільовим  призначенням,  а  договори  оренди земельних ділянок припиняються.

Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій 

1. При   приватизації   земель   державних   і    комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки  передаються  працівникам  цих  підприємств,  установ   та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури,  охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради,  а  також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). 
2. Рішення про приватизацію земель  державних  і  комунальних сільськогосподарських    підприємств,   установ   та   організацій приймають   органи   виконавчої   влади   або   органи   місцевого самоврядування   відповідно   до  їх  повноважень  за  клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. 
3.  Землі  у  приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. 
4. Площа   земель,   що  передаються  у  приватну  власність, становить різницю між загальною площею  земель,  що  перебували  у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій,  і площею земель,  які залишаються у державній  чи комунальній   власності  (лісогосподарського  призначення,  водний фонд, резервний фонд). 
5.  Особи,  зазначені  у  частині  першій  цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай),  виділену в натурі (на місцевості). 
6. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські   угіддя,   які   перебували   у   постійному користуванні  державних   та   комунальних   сільськогосподарських підприємств,  установ  та  організацій,  за  винятком  земель,  що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої  для  приватизації  площі  сільськогосподарських  угідь поділяється  на  загальну  кількість  осіб,  зазначених  у частині першій цієї статті. 
7. Вартість   і   розміри   в  умовних  кадастрових  гектарах земельних  часток  (паїв)  працівників  відповідних   підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.
Розміри  земельних  ділянок,  що  виділяються для працівників державних  та  комунальних  закладів,  підприємств  і  організацій культури,  освіти  та  охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах  міського  типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам,   встановлених   законом   для   ведення    особистого селянського господарства. 
8. Внутрігосподарські шляхи,  господарські двори, полезахисні лісосмуги  та  інші  захисні  насадження,  гідротехнічні  споруди, водойми  тощо  можуть  бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян,  сільськогосподарських підприємств, установ та організацій,   що  створені  колишніми  працівниками  державних  і комунальних   сільськогосподарських   підприємств,   установ    та організацій. 
9. Органи    виконавчої    влади    або    органи   місцевого самоврядування у процесі  приватизації  створюють  резервний  фонд земель   за   погодженням   його  місця  розташування  з  особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі  усіх  сільськогосподарських  угідь,  які  були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. 
10. Резервний   фонд   земель   перебуває   у  державній  або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами

Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на  яких  розташовані  та   функціонують   меліоративні   системи, використовуються  спільно  на  підставі угоди.  У разі відсутності згоди щодо спільного  використання  зазначених  земельних  ділянок питання вирішується в судовому порядку.

Стаття 27. Збереження права на землю сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств

Сільськогосподарські підприємства,  установи  та організації, особисті селянські і фермерські господарства,  які об'єднуються  в асоціації та інші організаційно-правові форми, зберігають право на свої земельні ділянки, якщо інше не передбачено договором. 

Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств 

1. Сільськогосподарським    підприємствам,    установам    та організаціям, крім  державних  і  комунальних,    землі сільськогосподарського  призначення  можуть  належати   на   праві власності. 
2. Право  власності  на землю цих підприємств може набуватися шляхом  внесення  до  статутного  фонду   земельних   ділянок   їх засновників   та   придбання   земельних   ділянок  за  договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
3. Реалізація    права   власності   на   землю   зазначеними сільськогосподарськими підприємствами здійснюється  відповідно  до закону. 

Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок  громадян при ліквідації сільськогосподарських  підприємств, установ та організацій 

1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств,  установ та організацій переважне  право  на  отримання  земельних  ділянок поруч  з  населеними  пунктами  мають  власники  земельних  часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах. 
2. Місце  розташування  земельних  ділянок   визначається   з урахуванням    вимог    раціональної   організації   території   і компактності  землекористування   відповідно   до   землевпорядних проектів,  які  затверджуються  зборами власників земельних часток (паїв).

Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств 

1. При     ліквідації    сільськогосподарських    підприємств несільськогосподарські  угіддя,  що  перебували  у  їх  власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або  за  згодою  власників  земельних  часток   (паїв).   У   разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. 
2. Земельні  ділянки  державної і комунальної власності,  які перебували  у  користуванні   сільськогосподарських   підприємств, установ  та  організацій,  що ліквідуються,  включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування  відповідно  до цього Кодексу.

Стаття 31. Землі фермерського господарства

1. Землі фермерського господарства можуть складатися із: 

  • земельної   ділянки,   що   належить  на  праві  власності фермерському господарству як юридичній особі; 
  • земельних  ділянок,  що  належать  громадянам   -   членам фермерського господарства на праві приватної власності; 
  • земельної   ділянки,   що   використовується   фермерським господарством на умовах оренди. 

2. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств 

1. Громадянам   України   -  членам  фермерських  господарств передаються  безоплатно  у  приватну   власність   надані   їм   у користування  земельні  ділянки  у  розмірі земельної частки (паю) члена  сільськогосподарського   підприємства,   розташованого   на території відповідної ради. 
2. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств 

1. Громадяни  України  можуть  мати  на  праві  власності  та орендувати  земельні  ділянки  для  ведення особистого селянського господарства. 
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства  можуть  мати земельні  ділянки  для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди. 
3. Використання земель  особистого  селянського  господарства здійснюється відповідно до закону.

Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби 

1. Громадяни   можуть   орендувати   земельні   ділянки   для сінокосіння і випасання худоби. 
2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва

1. Громадяни  України  із  земель  державної  і   комунальної власності  мають  право  набувати  безоплатно  у  власність або на умовах оренди земельні ділянки  для  ведення  індивідуального  або колективного садівництва. 
2. Іноземні  громадяни  та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки  для  ведення  індивідуального  або  колективного садівництва на умовах оренди. 
3. Земельні   ділянки,  призначені  для  садівництва,  можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових  насаджень, вирощування  сільськогосподарських  культур,  а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. 
4. Землі загального користування садівницького  товариства  є його  власністю.  До  земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки,  зайняті захисними  смугами, дорогами,  проїздами,  будівлями  і  спорудами та іншими об'єктами загального користування. 
5. Приватизація  земельної  ділянки  громадянином  -   членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. 
6. Використання  земельних  ділянок  садівницьких   товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Стаття 36. Земельні ділянки для городництва 

1. Громадянам  або  їх  об'єднанням  із  земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні  ділянки для городництва. 
2. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень,  а також спорудження  капітальних будівель і споруд не допускається. 
3. На  земельних  ділянках,  наданих для городництва,  можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди.  Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки   побудовані   тимчасові   споруди   підлягають   знесенню власниками цих споруд за їх рахунок. 

Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю

1. Приватні несільськогосподарські підприємства,  установи та організації   можуть   набувати   у  власність  або  оренду  землі сільськогосподарського   та   іншого   призначення   для   ведення підсобного господарства. 
2. Державні      та     комунальні     несільськогосподарські підприємства,  установи та організації можуть  набувати  в  оренду землі  сільськогосподарського  та  іншого  призначення для ведення підсобного господарства.

Глава 6 
Землі житлової та громадської забудови
 

Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови 

До земель житлової та громадської забудови належать  земельні ділянки  в  межах  населених  пунктів,  які  використовуються  для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. 

Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови

Використання земель   житлової   та   громадської    забудови здійснюється  відповідно  до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної  документації,  плану  земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм,  регіональних та місцевих правил забудови. 

Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва

Громадянам України за рішенням органів виконавчої  влади  або органів  місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та   обслуговування   жилого  будинку,  господарських  будівель  і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму  безоплатної  передачі громадяни можуть набувати у власність земельні  ділянки  для  зазначених  потреб  за  цивільно-правовими угодами.

Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів 

1. Житлово-будівельним  (житловим)   та   гаражно-будівельним кооперативам  за  рішенням  органів  виконавчої  влади або органів місцевого  самоврядування  земельні  ділянки   для   житлового   і гаражного  будівництва  передаються  безоплатно  у  власність  або надаються в оренду у розмірі,  який встановлюється  відповідно  до затвердженої містобудівної документації. 
2. Житлово-будівельні    (житлові)    та   гаражно-будівельні кооперативи  можуть  набувати  земельні  ділянки  у  власність  за цивільно-правовими угодами. 

Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків 

1. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки,  а також належні до них будівлі,  споруди та прибудинкові території   державної   або  комунальної  власності,  надаються  в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. 
2. У  разі  приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. 
3. Порядок    використання   земельних   ділянок,   на   яких розташовані багатоквартирні жилі будинки,  а також належні до  них будівлі,   споруди   та   прибудинкові   території,   визначається співвласниками. 
4. Розміри  та  конфігурація  земельних  ділянок,   на   яких розташовані  багатоквартирні жилі будинки,  а також належні до них будівлі,  споруди  та  прибудинкові  території,  визначаються   на підставі  проектів  розподілу  території кварталу,  мікрорайону та відповідної землевпорядної документації. 

Глава 7 
Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду 

Землі природно-заповідного  фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами,  що мають особливу природоохоронну,  екологічну,  наукову,  естетичну, рекреаційну та іншу цінність,  яким відповідно до закону надано статус  територій та об'єктів природно-заповідного фонду. 

Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду 

До земель  природно-заповідного  фонду  включаються  природні території та об'єкти (природні заповідники,  національні  природні парки,   біосферні   заповідники,  регіональні  ландшафтні  парки, заказники,  пам'ятки природи,  заповідні урочища),  а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади,  дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду 

1. Землі  природно-заповідного  фонду  можуть  перебувати   у державній, комунальній та приватній власності. 
2. Порядок  використання  земель  природно-заповідного  фонду визначається законом.

Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання 

1.  До  земель  іншого природоохоронного призначення належать земельні  ділянки,  в  межах  яких  є  природні  об'єкти, що мають особливу наукову цінність.
2. Межі    земель    іншого   природоохоронного   призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. 
3. Порядок  використання  земель   іншого   природоохоронного призначення визначається законом.                 

Глава 8 
Землі оздоровчого призначення

Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення

До земель  оздоровчого  призначення належать землі,  що мають природні лікувальні властивості,  які використовуються або  можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. 

Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення

1. На   землях    оздоровчого    призначення    забороняється діяльність,  яка  суперечить  їх  цільовому  призначенню  або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. 
2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються   округи  і  зони  санітарної  (гірничо-санітарної) охорони. 
3. У межах  округу  санітарної  (гірничо-санітарної)  охорони забороняються  передача  земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам,  установам,  організаціям і громадянам для   діяльності,  несумісної  з  охороною  природних  лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення 

1. Землі  оздоровчого   призначення   можуть   перебувати   у державній, комунальній та приватній власності. 
2. Порядок   використання   земель   оздоровчого  призначення визначається законом.                            

Глава 9 
Землі рекреаційного призначення

Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення 

До земель  рекреаційного  призначення  належать  землі,   які використовуються для організації відпочинку населення,  туризму та проведення спортивних заходів. 

Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення 

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених  зон  і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських  та  екологічних  стежок,  маркованих  трас, земельні   ділянки,   зайняті   територіями  будинків  відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів,      яхт-клубів,      стаціонарних      і     наметових туристично-оздоровчих  таборів,  будинків  рибалок  і